Розрахункові показники, що характеризують стан пацієнта з гострою крововтратою

Необхідність використання об’єктивних методів (формул і розрахунків) для адекватної оцінки стану пацієнта, ефективності лікування крововтрати ґрунтується на клініко-фізіологічних, патофізіологічних та біохімічних механізмах.

Очевидним фактом є те, що для адекватної оцінки крововтрати треба вміти правильно і об’єктивно розрахувати її об’єм. Обґрунтування необхідності застосування еритроцитовмісних компонентів крові на основі лише показників картини червоної крові пацієнта в умовах залізодефіцитної, гіпопластичної чи апластичної анемії хибне і небезпечне у разі проведення необґрунтованого застосування компонентів крові. Гостра крововтрата призводить до розвитку у пацієнта, перш за все, циркуляторної, а не гемічної гіпоксії. Тому, тяжкість стану пацієнта з гострою крововтратою зумовлена не стільки дефіцитом носія кисню, як дефіцитом об’єму циркулюючої крові (ОЦК).

Слід також знати, що розрахунковий об’єм крововтрати ніколи не відповідає розрахунковому дефіциту об’єму циркулюючої крові (ОЦКдеф.). Тому розрахунок ОЦКдеф. – обов’язкова умова, для визначення об’єму інфузійних розчинів, що необхідно увести пацієнту для корекції крововтрати.

Крім того, тяжкість пацієнта також залежить від стану компенсаторних механізмів і функціонального резерву зацікавлених систем організму. Умови їх функціювання невід’ємно пов’язані із станом водного балансу. Уміння об’єктивно оцінити, адекватно і швидко скорегувати водний баланс – запорука патогенетичної ефективності лікування гострої крововтрати.

Наступний важливий показник лікування гострої крововтрати – колоїдно-осмотичний тиск крові, від якого залежить баланс водних секторів між судинами, тканинами і клітинами. Оцінка рН, РаО2, РаСО2, SpO2 стану буферних систем крові є вкрай важливою для корекції проникності клітин, підвищення спорідненості між Hb і О2, створення умов для дисоціації HbO2 згідно ефекту Веріго-Бора.

У випадку, коли під час кровотечі проводилась інфузійна терапія, особливо під час оперативного втручання на тлі фізіологічних витрат рідин, при розрахунку істинного об’єму крововтрати це обов’язково необхідно враховувати.

Визначення показника фактичного системного транспорту кисню (СТО2), без сумніву, має велике діагностичне значення. Але, в умовах гострої крововтрати більш вагомий показник–дефіцит ОЦК. Навіть, якщо в результаті проведення гемотрансфузії в клінічному аналізі крові збільшити рівень гемоглобіну (головного носія кисню), то це зовсім не означає, що показники споживання і індекс утилізації тканинами кисню теж збільшяться. Це пов’язано насамперед з тим, що в умовах централізації кровообігу, компенсаторного артеріоло-, і веноспазму споживання тканинами кисню значно зменшується, або зовсім припиняється із-за неможливості проникнення еритроцитів в спазмовані капіляри. Також, в умовах метаболічного ацидозу, що виникає в результаті циркулярної гіпоксії компенсаторно активується процес дисоціації оксигемоглобіну і збільшується кількістьв крові циркулюючого вільного гемоглобіну. Вільний гемоглобін в капілярах легень не зв’язується з киснем тому, що компенсаторно виконує функцію буферу. Таким чином, розрахування одного лише показника СТО2 при гострій кровотечі немає практичного значення. Розрахунок же показників споживання, індексу утилізації тканинами кисню, даних артеріо-венозної різниці по кисню, у даному випадку, не зовсім доцільно рекомендувати. Це насамперед пов’язано не тільки із нагромадженням математичного обчислення, але і малою практичною значимістю даних. В умовах гострої крововтрати практикуючому лікарю, на основі розрахунків об’єму крововтрати і дефіциту ОЦК, треба швидко оцінити стан хворого, назначити оптимальну, адекватну, і головне — своєчасну інфузійно-трансфузійну терапію, направлену на швидке усунення циркуляторної гіпоксії, профілактику коагулопатії.

Читати далі …