Імуногематологічні дослідження пацієнтам перед трансфузіями проводяться відповідно до вимог Інструкції «Визначення групи кровіза системою АВ0, Резус та імунних антитіл» затвердженої наказом МОЗ України від05.07.1999р. №164 та Довідника «Імуногематологічні дослідження в трансфузійній медицині», Житомир, 2018.
Визначення групи крові та резус-належності у реципієнта проводиться незважаючи на наявність даних у документах ( паспорт, посвідчення особи, військовий квиток). Усім пацієнтам, які потребують трансфузійної допомоги проводять імуногематологічні дослідження у тому закладі охорони здоров’я, де проводитиметься трансфузія:
-пацієнтам, які направлені на планові оперативні втручання;
-вагітним;
-пацієнтам відділень інтенсивної терапії та реанімації;
-пацієнтам, які потребують проведення гемотрансфузійної терапії;
-пацієнтам з гострою хірургічною патологією (ургентні хворі).
ПЛАНОВІ ІМУНОГЕМАТОЛОГІЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ:
- Визначення групової належності за системою АВО.
- Визначення групи крові за системою Rhesus.
- Визначення антиеритроцитарних алоантитіл.
ТЕРМІНОВІ IМУНОГЕМАТОЛОГІЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ:
- Визначення групової належності за системою АВО.
- Визначення антигену D системи Rhesus.
- Проведення проб на індивідуальну сумісність.
Скринінг антитіл має бути проведений ретроспективно із зразком крові заготовленим до екстреної трансфузії.
ВИЗНАЧЕННЯ ГРУПИ КРОВІ ЗА СИСТЕМОЮ АВО
Первинне визначення групи крові реципієнта за системою АВО проводиться прямою реакцією аглютинації ( моноклональними антитілами анти-А, анти-В, анти-АВ однієї серії) лікарем-лаборантом або біологом лабораторії лікувального закладу ( клініко-діагностична лабораторія або відділення трансфузійної імуногематології).
Повторне визначення групи крові проводять у лабораторії закладу охорони здоров’я обов’язково із застосуванням перехресного методу ( за допомогою моноклональних антитіл анти-А, анти-В, анти-АВ іншої серії або клону серії та стандартних еритроцитів О, А1 і В). Зразок крові, що передається у лабораторію для визначення групи крові, повинен бути промаркований.
Примітка. При тестуванні недопустимо використовувати гемолізовані та хільозні зразки крові.
Разом із пробіркою надсилається направлення, в якому вказується: П.І.Б.пацієнта, відділення, діагноз ( попередній діагноз), рік народження, номер палати, номер амбулаторної картки стаціонарного хворого, результат дослідження, дата та час взяття крові для дослідження, прізвище лікаря.
Лабораторія видає остаточний результат у тому випадку, коли співпали результати при первинному та повторному визначенні групи крові. Якщо результати не співпали, проводять додаткове визначення групи крові з нового зразка крові з використанням інших серій реагентів. Якщо результат залишається невизначеним, зразок крові необхідно направити на дослідження в спеціалізовану лабораторію ЗСК.
ВИЗНАЧЕННЯ ГРУПИ КРОВІ ЗА СИСТЕМОЮ RHESUS
Визначення резус-належності пацієнта встановлюється по наявності або відсутності антигену D.
Визначення резус-належності проводять із застосуванням моноклональних реагентів анти_ D IgM двох серій прямою реакцією аглютинації. Для контролю якості визначення та для контролю специфічності і активності реагентів необхідно використовувати D+ та D- стандартні еритроцити.
У випадках нечіткого ( сумнівного) результату необхідно повторити дослідження, застосовуючи реагенти інших партій або інший метод дослідження. Якщо результат залишається невизначеним, зразок крові необхідно направити на дослідження в спеціалізовану лабораторію ЗСК.
ТИПУВАННЯ АНТИГЕНІВ ЕРИТРОЦИТІВ ЗА СИСТЕМАМИ RHESUS ТА KELL
Визначення фенотипу за системою Rhesus та антигену К системи KELL у пацієнтів проводиться виключно за необхідності. Результати досліджень враховуються при замовленні еритроцитовмісних гемо компонентів.
ВИЗНАЧЕННЯ АНТИЕРИТРОЦИТАРНИХ АЛОАНТИТІЛ
У випадках проведення планової трансфузії пацієнтам здійснюється скринінг до антигенів еритроцитів. Це дослідження є обов’язковим для пацієнтів з групи ризику: наявність алоантитіл при вагітності, гемотрансфузії в анамнезі, обтяжений акушерський анамнез ( викідні, гемолітична хвороба новонароджених (ГХН), тощо), хворі на аутоімунну гемолітичну анемію.
Примітка. Визначення антиеритроцитарних антитіл проводиться не раніше, ніж за 2 дні до трансфузії.
Дослідження антиеритроцитарних антитіл у пацієнтів проводиться у лабораторіях ЗОЗ або спеціалізованих лабораторіях УСК. При виявленні алоантитілу пацієнта необхідно провести індивідуальний підбір антиеритроцитарних компонентів крові. Бланк з результатами тестування фіксують в амбулаторну картку стаціонарного хворого, а пацієнту видається довідка з результатами тестування для пред’явлення, в разі необхідності, при госпіталізації в подальшому. У довідці даються рекомендації щодо необхідності індивідуального підбору при необхідності застосування еритроцитовмісних компонентів, щоб не допустити переливання донорських еритроцитів, які містять антиген, до якого упацієнта виявлені антитіла. Така довідка повинна завжди бути у наявності упацієнта.
Слід враховувати, що у пацієнтів, у яких виявлено антитіла певноїспецифічності, в разі повторних трансфузій, можуть додатково з’явитися антитілаіншої специфічності. Тому, в подальшому, для дослідження на наявність антитіл,слід для кожного дослідження використовувати нову порцію крові. У випадку, якщо трансфузія проводилася пізніше ніж за 72 години, новий зразок сироватки необхідно досліджувати відповідно до схеми, наведеної у таблиці.
СТРОКИ ДОСЛІДЖЕННЯ ЗРАЗКІВ КРОВІ РЕЦИПІЄНТА ПОВТОРНИХ ГЕМОТРАНСФУЗІЙ
| Хворий отримав трансфузію | Зразок досліджують не пізніше, ніж за |
| Від 3 до 14 днів | 24 години до трансфузії |
| Від 14 до 28 днів | 72 години до трансфузії |
| Від 28 днів до 3 місяців | 1 тиждень до трансфузії |
Результати проведених досліджень (визначення групи крові за системами АВО та Резус, скринінгу антитіл) реєструються у журналі та видається бланк, на якому вказують результати досліджень, дату проведення, з підписом лікаря, який проводив дослідження. Бланк підклеюється до амбулаторної картки стаціонарного хворого, а результати лікуючий лікар переносить на титульну сторінку, ставить підпис і дату проведення дослідження.