Порядок проведення імуногематологічних досліджень крові вагітних

Імуногематологічні дослідження крові вагітних перед трансфузіями проводяться відповідно до вимог Інструкції «Визначення групи крові за системою АВ0, Резус та імунних антитіл» затвердженої наказом МОЗ України від 05.07.1999р. №164 та Довідника «Імуногематологічні дослідження в трансфузійній медицині», Житомир, 2018.

Усім вагітним жінкам, незалежно від групикрові та резус-належності, повинні проводиться планові імуногематологічні дослідження з метою встановлення можливого імунного конфлікту між матір’ю і дитиною, визначення ризику виникнення гемолітичної хвороби, а, також, з метою проведення профілактики резус-сенсибілізації.

ВИЗНАЧЕННЯ ГРУПИ КРОВІ ЗА СИСТЕМАМИ АВО ТА RHESUS

Визначення групи крові за системами АВО та Rhesus за період вагітності проводять дворазово ( відповідно до вимог проведення імуногематологічних досліджень у пацієнтів).

Примітка. Привизначені резус-належності необхідно враховувати, що реагенти анти-D., які містять клас імуноглобуліну М, не виявляють варіантні та не завжди слабкі форми антигену D, тому зразки крові вагітних жінок, які дали негативний результат, потрібно додатково дослідити з реагентами анти- D, який містить антитіла анти- D IgG,методами, які позначено виробником в інструкції з застосування, щоб непропустити слабоаглютинабельні форми антигену D (D- слабкий і варіант DVI+), оскільки від цього залежатиме подальша тактика ведення вагітної.

Антиген D-слабкий зазвичай чітко виявляється в НАГТ ( характер реакції аглютинації від 1+ до 3+).Резус-належність крові вагітної, яка має антиген D-слабкий, вважається позитивною.

Якщо у вагітної жінки виявлений D-варіантний антиген, то резус-належність вважається негативною. Категорія жінок, яка має D-варіантний антиген, при вагітності резус-позитивним плодом може виробляти анти- D антитіла.

Вагітним, в яких виявлений варіантний антиген D, необхідно проводити профілактику імуноглобуліном анти-резус так само, як і вагітним із резус-негативним типом крові.

Дослідження фенотипу за антигенами системи Rhesus проводиться у вагітних з алоантитілами для уточнення їх специфічності і прогнозу ризику ГХП або ГХН.

ВИЗНАЧЕННЯ АНТИЕРИТРОЦИТАРНИХ АЛОАНТИТІЛ

Скринінг антитіл до антигенів еритроцитів проводиться незалежно від резус-належності жінки. Дослідження алоантитіл проводиться поетапно:

-скринінг антитіл;
-визначення титру антитіл;
-ідентифікація антитіл.

Скринінг алоантитіл проводять:

-методом сольової аглютинації;
-непрямим антиглобуліновим тестом;
-реакцією конглютинації із застосуванням желатину;
-гелевою методикою (сольовим тестом, ферментним тестом, у НАГТ).

ІДЕНТИФІКАЦІЯ АЛОАНТИТІЛ

Ідентифікацію антитіл проводять у регіональній референт-лабораторії з панеллю стандартних еритроцитів, що мають клінічне значення. Ідентифікація антитіл проводиться в тій самій реакції, в якій вони були виявлені. При встановленні специфічності антитіл необхідно проводити типування еритроцитів вагітної та батька дитини.

Примітка. Призначення вагітній імуноглобуліну анти-резус забороняється, якщо при проведенні скринінгу антитіл були виявлені анти- D антитіла будь-якого класу ( IgM або IgG).

ВИЗНАЧЕННЯ ТИТРУ АЛОАНТИТІЛ

Визначення титру та специфічності антитіл паралельно з даними ультразвукового дослідження та акушерського анамнезу, допомагає вирішити питання про необхідність та час проведення інвазивних досліджень.

Титрування антитіл проводять тим самим методом, в якому вони були виявлені.

При дослідженні важливо виявити динаміку титру антитіл. Величина титру антитіл отримана при первинному дослідженні розглядається як базова. Підвищення титру антитіл на два і більше ступеня свідчить про сенсибілізацію вагітної і може бути ознакою ХГН. Подальші дослідження повинні проводитися в одній і тій самій лабораторії із застосуванням одного і того же методу.

Результати імуногематологічних досліджень вагітної жінки реєструються в журналі досліджень та в бланку, який видається вагітній.

ІМУНОГЕМАТОЛОГІЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ БАТЬКА ДИТИНИ

Імуногематологічні дослідження батька дитини рекомендовано проводити у випадках:

1.При визначенні у вагітної О групи крові.
2.При визначенні резус-негативної належності крові у вагітної.
3.При виявленні у вагітної алоантитіл доантигенів еритроцитів.

У батька дитини визначають групу крові засистеми АВО, Резус та фенотип еритроцитів ( за антигенами системи Резус і Кантигеном системи Келл), що необхідно для ідентифікації антитіл, які виявили у вагітної, щоб прогнозувати імунний конфлікт та розпочати ранню профілактику ГХН.

АЛГОРИТМ ІМУНОГЕМАТОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ У ВАГІТНИХ ЖІНОК

Перед проведенням імуногематологічних досліджень необхідно зібрати акушерський та трансфузійний анамнез. Наявність попередніх вагітностей, їх несприятливий результат ( викидень, мертвонародження, народження дітей з ГХН), а також наявність в анамнезі гемотрансфузій, виділяє дану категорію жінок у групу ризику по відношенню розвитку ГХН (додаток 1).

При первинному зверненні вагітної в жіночу консультацію у неї визначають групу крові за системами АВо та Rhesus. Для виключення помилок у визначеній групикрові та резус-належності усім вагітним проводять повторне дослідження у 28-30тижнів вагітності. При розбіжності результатів первинного та повторного дослідження кров направляється в лабораторію ЗСК.

Одночасно з визначенням групи крові засистемами АВО та Rhesus проводиться скринінг антитіл. Вагітним з D-позитивною належністю крові, у яких при первинному зверненні антитіла не виявлені, повторне дослідження проводять в 28-30 тижнів вагітності.

В разі виявлення антитіл необхідно провести їх ідентифікацію, щоб оцінити їх клінічне значення.

ЗНАЧЕННЯ СПЕЦИФІЧНОСТІ АНТИЕРИТРОЦИТАРНИХ АНТИТІЛ У РОЗВИТКУ ГХН

Система антигенів еритроцитів Антитіла – часто викликають ГХН Антитіла, які можуть викликати ГХН Антитіла, які не викликають ГХН
ABO   Анти-А, анти-В  
MNS Анти-S,-s,-U Анти-М Анти- N
P     Анти- Р1
Rhesus Анти-D,-c,-C,-Cw,-E,-e,-G    
Lutheran   Анти- Lua, — Lub  
Kell Анти-К,-к Анти-Крb  
Lewis     Анти- Lea,-Leb
Duffy Анти-Fya Анти-Fyb  
kidd   Анти- Jka,-Jkb  

Клінічне значення у розвитку ГХН мають IgG антитіла. IgM антитіла не викликають гемолітичної хвороби плоду та новонародженого через більшу молекулярну масу, що унеможливлює їх проникнення через плаценту. Якщо увагітної виявлені IgM антитіла і їх специфічність направлено до антигенів, які можуть викликати ГХП або ГХН, в подальшому необхідно регулярно проводити моніторинг антитіл тому, що зі збільшенням строку вагітності, доантитіл IgM, як правило, додатково з’являються антитіла IgG.

В разі виявлення антитіл  IgG додаткове дослідження на належність їх до субкласів IgG дасть змогу оцінити ризик розвитку ГХБ або ГХН, так як вони мають різні біологічні властивості. Якщо у сироватці присутні IgG1 антитіла, то вони вільно проходять через плаценту. Легко взаємодіють з Fc- рецепторами фагоцитуючих клітин, але чи буде еритроцит гемолізований, залежить від кількості IgG1. Якщо в наявності IgG3 антитіла, то вони теж вільно проходять через плаценту, легко взаємодіють з Fc-рецепторами фагоцитуючих клітин, але гемоліз не залежить від кількості IgG, які пройшли через плацентарний бар’єр, і в них більше, ніж у IgG1, виражена здатність активувати систему комплементу. Але частіше у сироватці крові виявляється суміш IgG1 і IgG3антитіл.

Вагітним з групою О, А, В, які мають чоловіка з іншою груповою належністю, обов’язково проводиться визначення антитіл за системою АВО. Імунні анти-А і анти-В антитіла можуть викликати ГХНза системою АВО, але тяжка фіорма цього захворювання зустрічається рідко ( 1 випадок на 3000 пологів). Пояснюється цей факти тим, що:

  • Висока концентрація А та В розчинених антигенів плода у тканинах плаценти, плазмі крові плода, навколоплідних водах забезпечує значну інгібіцію анти-А, анти-В антитіл матері, які проникають через плаценту;
  • Структура антигенів А та В у новонароджених відрізняється від структури антигенів дорослих, тому еритроцити плода зв’язують незначну кількість антитіл, навіть при великій їх концентрації;
  • Під час дослідження сироватки вагітних встановлено, що майже всі анти-А, анти-В антитіла, як правило, відносяться до субкласу IgG2. Fc-рецептори клітин тканин плаценти ефективніше зв’язують IgG1, ніж IgG2 антитіла, тому анти-А та анти- В IgG2, навіть, у високих титрах не викликають тяжку форму ГХН.

Цим пояснюється і те, чому у деяких випадках при позитивному ПАГТ не спостерігаються ознаки ГХН.

З іншої сторони, в деяких випадках при наявності клінічних ознак ГХН спостерігається негативний ПАГТ. Це обумовлено наявністю анти-А або анти-В антитіл субкласу IgG3, рівень яких може бути нижчим, ніж рівень чутливості реакції ПАГТ.

ПЕРІОДИЧНІСТЬ ДОСЛІДЖЕННЯ АЛОАНТИТІЛ У ВАГІТНИХ

Дослідження сироватки крові у вагітних на наявність антитіл проводиться за схемою.

Усіх вагітних після первинного дослідження на наявність антитіл розділяють на дві групи:

-сенсибілізовані;
-несенсибілізовані.

Періодичність дослідження рівня антитіл у сенсибілізованих вагітних жінок залежить від специфічності виявлених антитіл.

Жінкам, сенсибілізованим до антигенів системи Rhesus та антигенів інших еритроцитарних систем,антитіла яких мають клінічне значення, контроль титру антитіл до 32 тижнів вагітності проводять 1 раз на 4 тижні.

Контроль титру антитіл до антигенів еритроцитів системи АВО проводять при первинному зверненні і в 36 тижнів вагітності. Жінкам, у яких виявлені антитіла, які не мають клінічного значення, контроль титру антитіл проводять у 28- 30 тижнів вагітності для виключення можливості появи клінічно значимих антитіл.

При появі алоантитіл в період вагітності подальше дослідження жінок проводиться так само, як і у сенсибілізованих.

Добавить комментарий